Історія справи

Постанова ВАСУ від 08.11.2016 року у справі №800/527/16
Постанова ВСУ від 28.03.2017 року у справі №800/527/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року м. Київ справа № 800/527/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Стрелець Т.Г.,

Голяшкіна О.В.,

Горбатюка С.А.,

Мороз Л.Л.,

Смоковича М.І.,

за участю секретаря Яроша Д.В.,

представників сторін:

позивача ОСОБА_6, ОСОБА_7,

відповідача Нарольської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомОСОБА_9доВищої ради юстиціїпровизнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2016 року ОСОБА_9 (далі по тексту - позивач) звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Вищої ради юстиції (далі по тексту - відповідач, ВРЮ) про визнання незаконним та скасування рішення.

На обґрунтування заявленого позову, ОСОБА_9 зазначає, що 27 вересня 2016 року відповідачем прийнято рішення №2940/0/16-16, яким його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності з підстав, передбачених підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», та застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження.

Назване рішення було прийнято за результатами розгляду скарги ОСОБА_10, в якій зазначено, що позивач, прийнявши рішення 18 квітня 2016 року про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_10 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі №824/3/16-а за позовом ОСОБА_10 до Державної екологічної інспекції в Чернігівській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграй-сервіс» про визнання протиправною бездіяльності, незаконно відмовив скаржнику в доступі до правосуддя.

Позивач зазначає, що в відповідач на етапі вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження, допустив порушення статті 24 та пункту 2 частини 3 статті 129 Конституції України щодо рівності всіх перед законом і судом, а саме відкрив дисциплінарне провадження щодо позивача, в той час як за аналогічних обставин відмовляв у відкритті провадження.

У зв'язку з тим, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем за межами обставин та підстав, визначених у скарзі на суддю, а дій ВРЮ в такому випадку здійснені з перевищенням повноважень та всупереч вимогам закону, який визначає, що дисциплінарне провадження це розгляд скарги, а не матеріалів судової справи.

Також позивач зауважує на тому, що ВРЮ безпідставно здійснила дисциплінарне провадження щодо судді, оскільки підстави, на які посилається ВРЮ, спростовуються матеріалами справи, а формулювання підстав відповідальності за нібито вчинений позивачем дисциплінарний проступок, не відповідають змісту статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Крім того, відповідач не має повноважень щодо оцінки якості, обґрунтованості чи мотивів судового рішення, яке набрало законної сили та не скасовано судом вищої інстанції. Так само ВРЮ не наділена повноваженнями встановлювати та оцінювати обставини у судових справах з метою вирішення процесуального питання на власний розсуд.

Додатково позивач звертає увагу, що відповідачем не встановлено такого обов'язкового елементу для визначення ознак дисциплінарного проступку як умисел чи недбалість, а тому рішення про застосування будь-якої відповідальності є незаконним.

Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2016 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_9 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення та призначено її до розгляду на 18 жовтня 2016 року.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 05 жовтня 2016 року про відкриття провадження у справі представником відповідача надано витребувані судом документи.

Також представником відповідача надані заперечення на адміністративний позов, в яких зазначено про його необґрунтованість. Посилаючись на дотримання відповідачем правових норм, якими врегульована процедура розгляду та порядок прийняття ВРЮ рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Крім того, на спростування доводів позивача представником відповідача зазначено, що рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження, які названі позивачем, були прийняті за результатами розгляду скарг на дії суддів щодо незазначення внаслідок недбалості в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору, які мали місце, коли такі дії ще не були складом дисциплінарного проступку.

На обґрунтування прийняття оскаржуваного рішення в межах обставин і підстав, зазначених у скарзі, представник відповідача звернув увагу на те, що скарга ОСОБА_10 містила посилання не тільки позбавлення її доступу до правосуддя, а й на необґрунтованість дій судді і на те, що заявниці не відомі причини прийняття судом відповідного процесуального рішення, що є наслідком його невмотивованості.

Також на переконання відповідача, оцінка ВРЮ діяння судді при ухваленні судового рішення безпосередньо пов'язана з оцінкою матеріалів справи, в якій ухвалено рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Вищий адміністративний суд України приходить до наступного.

Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності ВРЮ України визначені статтею 1711 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Указом Президента України від 27 листопада 2001 року №1151/2001 ОСОБА_9 призначено на посаду судді господарського суду Донецької області.

Постановою Верховної Ради України від 14 грудня 2006 року №470-V ОСОБА_9 обрано на посаду судді місцевого господарського суду Донецької області.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 21 квітня 2011 року №3285-VI позивач обраний на посаду судді Донецького апеляційного адміністративного суду, а відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 квітня 2012 року №4633-VI - на посаду судді Вищого адміністративного суду України.

Згідно з наказом голови Вищого адміністративного суду України з 26 квітня 2012 року ОСОБА_9 приступив до виконання обов'язків судді.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що у травні 2016 року на адресу ВРЮ надійшла скарга (заява) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальністю судді Сандуляк А.В.

Скаржник зазначала, що 18 квітня 2016 року позивач, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_10 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, мотивував її тим, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи керуючись пунктом 4 частини 2 статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Такі дії судді, на переконання скаржника, слід розцінювати як незаконну відмову в доступі до правосуддя, гарантованих статтями 6, 13 конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу матеріалів між членами ВРЮ від 23 травня 2016 року зазначену скаргу було передано члену ВРЮ Мірошниченку А.М. для проведення перевірки.

За результатами перевірки членом ВРЮ Мірошниченком А.М. 02 липня 2016 року складено висновок, в якому зазначено, що хоча доводи скарги (заяви) про незаконне позбавлення ОСОБА_10 доступу до правосуддя в ході перевірки не знайшли свого підтвердження, описані у скарзі (заяві) обставини свідчать, що постановлена суддею ОСОБА_9 18 квітня 2016 року ухвала не містить належних мотивів відхилення аргументів касаційної скарги, а дії судді при її постановленні містять ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом «в» частини 1 статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з яким суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження у разі умисного або внаслідок недбалості «не зазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору».

Враховуючи викладене членом ВРЮ запропоновано рекомендувати ВРЮ прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_9

12 липня 2016 року дисциплінарна секція ВРЮ дійшла висновку рекомендувати ВРЮ відкрити дисциплінарну справу стосовно позивача.

Ухвалою ВРЮ від 05 серпня 2016 року було відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_9

20 вересня 2016 року дисциплінарна секція ВРЮ, розглянувши дисциплінарну справу стосовно позивача, рекомендувала ВРЮ притягнути ОСОБА_9 до дисциплінарної відповідальності, застосувавши до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.

За результатами розгляду матеріалів перевірки, проведеної членом ВРЮ Мірошниченком А.М. за скаргою ОСОБА_10 на дії судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_9, висновку дисциплінарної секції ВРЮ від 20 вересня 2016 року, ВРЮ 27 вересня 2016 року прийняла рішення №2940/0/15-16 «Про притягнення судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_9 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді попередження».

Підставою для прийняття зазначеного рішення слугували висновки Вищої ради юстиції, зроблені за результатами зібраних матеріалів, які свідчили про те, що хоча доводи скарги ОСОБА_10 про незаконне позбавлення її доступу до правосуддя в ході перевірки не знайшли свого підтвердження, описані у скарзі обставини свідчать, що постановлена суддею ОСОБА_9 ухвала від 18 квітня 2016 року не містить належних мотивів відхилення аргументів касаційної скарги, а дії судді при її постановленні мають ознаки дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зазначене порушення, на думку ВРЮ, вчинене суддею ОСОБА_9 внаслідок недбалості. Обставини, що вказували б на умисність дій судді, у ході проведення перевірки та розгляду дисциплінарної справи не встановлено. Водночас суддя з високим рівнем кваліфікації, яким є ОСОБА_9, повинен був знати про вимоги закону щодо необхідності наведення належних мотивів щодо суті спору в будь-якому судовому рішенні та про відповідальність за недотримання цієї вимоги.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується та вважає помилковими висновки ВРЮ, а рішення від 27 вересня 2016 року №2940/0/15-16 таким, що порушує права та законі інтереси позивача, враховуючи наступне.

Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах відповідно до законів України, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 6, частина 2 статті 19 Конституції України).

Пунктом 9 Розділу І Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд», який набрав чинності 28 березня 2015 року, внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07 липня 2010 року (далі по тексту - Закон України №2453-VІ) шляхом викладення Закону у новій редакції.

Частинами 2 та 3 статті 93 Закону України №2453-VI встановлено, що право на звернення зі скаргою (заявою) щодо поведінки судді, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність судді, має будь-яка особа. Громадяни здійснюють зазначене право особисто або через адвоката, юридичні особи - через адвоката, органи державної влади та органи місцевого самоврядування - через своїх представників. Вища кваліфікаційна комісія суддів України і Вища рада юстиції затверджують та розміщують на офіційному веб-порталі судової влади зразок скарги (заяви) щодо поведінки судді.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 95 Закону України №2453-VI дисциплінарне провадження щодо судді передбачає здійснення перевірки даних про наявність підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи чи відмову в її відкритті, розгляд дисциплінарної справи і прийняття рішення. За зверненням, яке відповідає встановленим цим Законом вимогам та не підлягає поверненню, членом органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, проводиться перевірка даних про наявність підстав для відкриття дисциплінарного провадження. Така перевірка проводиться у порядку, встановленому цим Законом.

Підставами для застосування можливого дисциплінарного стягнення, за вказаними відповідачем мотивами, у рішенні ВРЮ України від 27 вересня 2016 року №2940/0/15-16 визначено підпункт «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України №2453-VI.

Згідно із підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України №2453-VI суддю може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в порядку дисциплінарного провадження з підстав умисного або внаслідок недбалості незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору.

Однак, в оскаржуваному рішенні вказано про те, що ухвала позивача від 18 квітня 2016 року не містить належних мотивів відхилення аргументів касаційної скарги. Зокрема, будь-яких конкретних відповідей на доводи касаційної скарги, у тому числі посилання на межі розгляду справи в суді касаційної інстанції, ухвала не містить.

На обґрунтування позиції про те, що в рішенні мають бути зазначені конкретні відповіді на доводи сторони, відповідач посилається на статтю 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, застосовуючи яку Європейський суд з прав людини зазначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «ОСОБА_14 проти Іспанії», параграфи 29-30).

Тим часом, відповідним судом також зазначено, що це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. Більш того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «ОСОБА_15 проти Фінляндії», параграф 32).

Відповідно до Висновку Консультаційної ради європейських судів (далі по тексту - КРЕС) №11 (2008) щодо якості судових рішень, судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованими. Підстави прийняття рішення повинні бути узгодженими, чіткими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку міркувань, які привели суддю до ухваленого ним рішення. Хоча судді й мають можливість, а інколи й зобов'язані учиняти деякі дії з власної ініціативи, вони повинні давати відповідь лише на доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору. Виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення.

Відповідно до пункту 41 вказаного Висновку, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може надавати кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Мотивом відхилення аргументів касаційної скарги ОСОБА_10 стало те, що наведені в касаційній скарзі аргументи не давали суду касаційної інстанції підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права.

Відповідні мотиви чітко, недвозначно й несуперечливо наведені в ухвалі від 18 квітня 2016 року.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в ухвалі позивача були зазначені мотиви відхилення доводів, викладених у касаційній скарзі.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем за аналогічних обставин, було прийнято рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження.

Так 16 вересня 2016 року ВРЮ прийняла рішення №2358/0/15-16 про відмову у відкритті дисциплінарної справи стосовно судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_13

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що за результатами розгляду скарги про порушення норм закону суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_13 під час розгляду цивільної справи №295/17128/14-ц встановлено, що суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_13 ухвалою від 02 квітня 2015 року відмовила у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_12 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 19 березня 2015 року, яким було скасовано рішення Богунського районного суду міста Житомира від 21 січня 2015 року про задоволення позову та відмовлено у задоволенні позову.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про відмову у відкритті касаційного провадження зазначено, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в цій доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності оскаржуваного судового рішення.

Відмовляючи у відкритті дисциплінарного провадження, ВРЮ зазначила, що доводи скаржника про обмеження її права на доступ до правосуддя через відмову у відкритті касаційного провадження, є необґрунтованими, адже відмова у відкритті касаційного провадження з підстав необґрунтованості касаційної скарги відповідає положенням пункту 5 частини 4 статті 328 Цивільного процесуального кодексу України.

На момент постановлення суддею ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження, про яку іде мова у названому рішенні ВРЮ, положення підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України №2453-VI вже набрало чинності.

Отже доводи позивача про порушення відповідачем принципу рівності всіх осіб перед законом є обґрунтованим.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що під час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення не встановлено вчинення позивачем дій, передбачених у підпункті «б» пункту 1 частини 1 статті 92 Закону України №2453-VI, що свідчить про протиправність притягнення ОСОБА_9 до дисциплінарної відповідальності та є підставою для скасування відповідного рішення.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, та ту обставину, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення ВРЮ України від 27 вересня 2016 року №2940/0/15-16 про притягнення судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_9 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді попередження підлягають задоволенню, а спірне рішення - визнанню незаконним та скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене, підлягають стягненню на користь ОСОБА_9 понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 551 гривень 20 копійок.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 94, 161 - 163, 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_9 до Вищої ради юстиції про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 27 вересня 2016 року №№2940/0/15-16 про притягнення судді Вищого адміністративного суду України ОСОБА_9 до дисциплінарної відповідальності із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді попередження.

3. Стягнути на користь ОСОБА_9 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривня 20 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Вищої ради юстиції.

Постанова може бути переглянута в порядку ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Стрелець

Судді: О.В. Голяшкін

С.А. Горбатюк

Л.Л. Мороз

М.І. Смокович